КОНОВКА́Р, я, чол., рідко. Майстер, що робить відра, коновки. Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 7).
КОНОВКАР
Тлумачення слова