КОНО́ПЛІ, пель, мн.
1. Однорічні трав’янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію. Листатий любисток тут побратавсь з жменькою конопель (Марко Вовчок, I, 1955, 340); Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя (Іван Франко, IV, 1950, 91); З насіння конопель одержують харчову й технічну олію (Наука і життя, 10, 1956, 24).
♦ Вискочити як Пилип з конопель див. вискакувати.
2. Виготовлене на прядиво волокно цієї рослини. Другого дня молодиці поприходили.. й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87); Вона серед бутафорії Палацу розшукала прядку, десь узяла пасмо конопель (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 260).