КОНДИ́ЦІЯ, ї, жін.
1. спец. Якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін. Весь вирощений молодняк реалізують на м’ясо при досягненні ним відповідних кондицій (Птахівництво, 1955, 10); Насіння зернових доведено до посівних кондицій і перевірено на схожість (Радянська Україна, 26.II 1957, 2).
2. заст. Умова договору, угоди. За якимись хитрими кондиціями воєвода київський спровадив кілька.. бунтарських загонів за межі воєводства (Іван Ле, Україна, 1940, 134); — Якби я був якийсь авантюрник, не було б нічого легшого, як прийняти ваші кондиції, а потім обдурити вас (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 108).
3. тільки мн., заст. Тимчасові підробітки домашніх учителів, репетиторів; приватні уроки. У четвертій інтермедії до драми Довгалевського.. виведено бурсаків-пиворізів, що мандрують по Україні, шукаючи кондицій (Історія української літератури, I, 1954, 104).