КОНДЕНСА́ТОР, а, чол., спец.
1. Прилад для нагромадження електричних зарядів, що складається з двох або кількох провідників, ізольованих один від одного. Два провідники, ізольовані один від одного і розміщені поблизу один від одного, утворюють конденсатор (Курс фізики, III, 1956, 38); Великою подією в науці було винайдення.. конденсатора електричної енергії (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 9).
2. Апарат, у якому відпрацьована пара будь-якої рідини охолоджується й перетворюється на цю рідину. Треба було б звернути увагу на конденсатори, де пара масла.. стає рідиною (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 113).