КОНЦЕ́ПЦІЯ, ї, жін.
1. Система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище. Меншовики й есери, дотримуючись своєї опортуністичної й догматичної концепції, вважали гегемоном [Великої Жовтневої] революції російську буржуазію (Комуніст України, 2, 1967, 36); Ми серйозно засперечалися.. І, мабуть, в запалі десь якимсь словом чи й цілою концепцією зачепив гонор друга (Іван Ле, В снопі.., 1960, 374).
2. Ідейний задум твору. В основі концепції вступної статті М. Рильського про поезію дожовтневого періоду лежить ленінське вчення про боротьбу двох культур у кожній національній культурі (Радянське літературознавство, 1, 1958, 112); Т. Шевченко був першим справжнім істориком Коліївщини. І всі його концепції, висловлені в поемі «Гайдамаки», прийняті радянськими вченими (Вітчизна, 7, 1968, 214).