КОМПОНУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням компонувати 1, 2. Арістотель.. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (Іван Франко, XVI, 1955, 255); В прийомах компонування роману.. я використовував якнайширше всі жанри публіцистики (Юрій Смолич, VI, 1959, 53).
2. Те саме, що композиція 1. Удале компонування картини.