КОМПАРАТИВІ́ЗМ, у, чол.
1. Порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на початку XIX ст.
2. Один із методів буржуазного літературознавства другої половини XIX — початку XX ст., суть якого полягала в зіставленні творів літератур різних країн і народів для встановлення запозичень сюжетів з інших літератур тощо. Порівняльний метод, або так званий компаративізм, зовсім відривав літературний процес від конкретної історичної дійсності, від національних і соціальних умов розвитку і боротьби народу (Історія української літератури, I, 1954, 14).