КОМОННИК 1, а, чол. (Succisa, M. et K.). Дика трав’яниста рослина, що цвіте синьо-фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині.
КОМОННИК 2, а, чол., заст. Вершник. По полю мчались козаки. Поперед усіх поспішав Сомко; за ним наволоцький Шрам; за ними ще з півдесятка комонників (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 107); Старий патрицій пускає її [матрону] на своє місце, сам сідає коло комонника (Леся Українка, II, 1951, 527).