КОМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (Іван Франко, IV, 1950, 335); Вона була і комічна і зворушлива у своєму хвилюванні (Вадим Собко, Справа.., 1959, 29); Він мав вигляд досить комічний, карикатурний (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 38);
// у знач. ім. комічне, ного, сер. Те, що викликає сміх. Джерелом комічного є, як відомо, і невідповідність між формою і змістом (Шамота, Талант і народ, 1958, 146).
2. Власт. комедії (у 1 знач.). Комічні ролі посідають в його [П. Саксаганського] репертуарі чільне місце (Максим Рильський, III, 1955, 346).
3. Власт. комікові (у 1 знач.). Він мав комічний хист; він умів передражнювати всіх (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 390).