КОХА́НОК, нка, чол., розм. Те саме, що коханець. Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 283); Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Українські народні ліричні пісні, 1958, 471).
КОХАНОК
Тлумачення слова