КО́ФТА, и, жін.
1. Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг. Лишившись у в’язаній кофті і в шерстяній хустці.., бабуся сіла на диван (Олесь Донченко, VI, 1957, 127); Біля яблуні стояла.. Марина Василівна. На ній сліпучо-біла батистова кофта (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 23).
2. розм., рідко. Коротке тепле жіноче пальто. Кофта була обшита малиновим оксамитом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); На низеньких вішалках — багато дитячої одежі: свитки, кожушки, материні кофти (Андрій Головко, II, 1957, 298).