КОЦЮРБИТИСЯ

КОЦЮРБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. коцюрбляться; недок., розм. Гнутися, кривитися, скручуватися. Марко підходив до прогнутого мосту, над яким коцюрбились старі, з підмитим корінням верби (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 403); У неї [баби] лице, як дубова кора, а пальці на руках вузлами коцюрбились і тремтіли (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 137);
//  Скорчуватися від старості, болю, страху тощо. Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину, що, мов їжак, коцюрбилася, ховаючи від грізних чобіт своє лице (Іван Ле, Наливайко, 1957, 8); — Стріляй, бузувіре, стріляй, зраднику, твоя пора, — хрипить, незручно коцюрблячись на долівці, Погиба (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 66).