КНИГОГРИ́З, а, чол.
1. Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша.
2. перен., ірон. Те саме, що буквоїд. — Не хочу, щоб такою [тривалою] відпусткою моя праця була принижена! Щоб який-небудь книгогриз ставив її нижче, ніж вона того варта (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 275).
3. перен., ірон. Про людину, що надмірно захоплюється книжками; книжник (у 1 знач.). Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Грінченка).