КНИГА́Р, я, чол.
1. Працівник книжкової торгівлі. Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Юрій Яновський, I, 1958, 589); Українські книгарі в першому році семирічки посилили боротьбу за дальше поліпшення розповсюдження книг (Літературна газета, 29.IX 1959, 4).
2. заст. Власник книгарні. З кожної книжки вони [видавці] роблять книгарям уступки 35 коп. та друк книжки щось коштує (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 364).
3. заст. Бібліотекар.