КНУРЕ́ЦЬ, рця, чол. Зменш. до кнур. [Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця… (Карпенко-Карий, I, 1960, 383); Всіх ремонтних кнурців і свинок з 4-місячного віку виділяють в окремі групи (Свинарство, 1956, 81).
КНУРЕЦЬ
Тлумачення слова