КНУР, а, чол. Самець свині. — Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники, — говорила Мотря. — Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?.. — промовила мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); [Хлопець:] Суне так котре куди попало. Попереду кнури та бугаї, та жеребці, та барани з цапами, я ледве втік (Леся Українка, II, 1951, 208); У відтворенні поголів’я велике значення має й підбір кнурів (Хлібороб України, 4, 1965, 17); * У порівняннях. За шинквасом, мов кнур у загороді, стояв гладкий шинкар (Петро Колесник, Терен.., 1959, 61).
КНУР
Тлумачення слова