КНЯЗЮВАТИ, юю, юєш, недок., іст. Управляти князівством (у 1 знач.). В 1136 р., коли в Новгороді князював внук Володимира Мономаха — Всеволод Мстиславич, вибухло відкрите повстання (Історія СРСР, I, 1956, 66); Дарма, що князював Роман у Галичі лише п’ять років, та знав його добре люд галицький (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22).
КНЯЗЮВАТИ
Тлумачення слова