КНЯЗІ́ВСТВО, а, сер., іст.
1. Територія, якою управляв князь (у 1 знач.). — Пета обіцяв мені всі гори в дідицтво, велике карпатське князівство (Іван Франко, VI, 1951, 99); Князь Володимирко Володаревич об’єднав їх [галицькі землі] в одно князівство й зробив своєю столицею Галич (Історія УРСР, I, 1953, 76); Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10).
Велике князівство див. великий.
2. збірн., рідко. Князі (у 1, 2 знач.). [Лев:] Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати; чи межи боярством, ..чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Леся Українка, III, 1952, 212).