КНЯЗІ́ВНА, и, жін., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.). — Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 19); Князівна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би… (Борис Грінченко, II, 1963, 375); Були це: графиня Гагаріна — старша [черниця], і князівна Долгорукова — молодша (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112).
КНЯЗІВНА
Тлумачення слова