КНЯ́ЖИЧ, а, чол., іст. Те саме, що князенко. Боярин Мирослав узяв на руки княжича Данила і, держачи поперед себе, гукнув: — Ось князь наш! (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26); Сам король частує знатних гостей — королевичів та княжичів (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 20).
КНЯЖИЧ
Тлумачення слова