КНЯГИ́НИН, а, е, іст. Прикм. до княгиня; належний княгині. То з Києва хтось принесе звістки та новинки, то з сіл, то з княгининого дворця (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 47); Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41).
КНЯГИНИН
Тлумачення слова