КЛИШОНО́ГИЙ, а, е.
1. Те саме, що клишавий. Він тільки й жив з того, що на клишоногій кобилі возив євреїв на вокзал (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Заплющив очі [Омелько], і ввижається йому: Козолуп Дмитро, клишоногий, високий, у піджаці репсовому (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 98); Він завжди поспішає на своїх трохи клишоногих ногах (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 48).
2. у знач. ім. клишоногий, гого, чол., жарт. Про ведмедя. Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 200).