КЛИНЦЮВА́ТИ, юю, юєш, недок. і док., перех.
1. Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали.
2. Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною. Для застосування глиносолом’яної обмазки пресовану комишеву стіну клинцюють (Колгоспник України, 10, 1958, 11).