КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням клинцювати. Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колгоспник України, 10, 1958, 12).
2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 19).