КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцювати;
// у знач. прикм. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий будинок колгоспника, 1956, 173).
КЛИНЦЬОВАНИЙ
Тлумачення слова
КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцювати;
// у знач. прикм. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий будинок колгоспника, 1956, 173).