КЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кликати 1, 2. О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (Максим Рильський, II, 1960, 184);
// кликано, безос. присудк. сл. — А чули ви, що на завтра кликано до волості? (Леся Українка, III, 1952, 477); Параска уникала гурту, хоч її кликано, не ставала до розмови (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 329).
КЛИКАНИЙ
Тлумачення слова