КЛУМА́К, а, чол., розм. Те саме, що клунок. Чоловічок сидів собі й сміховинно тримав обома руками свої клумаки, як скарб (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 260); Дужий вітер гуде в обмерзлих деревах, жене попід лісом згорблену жіночу постать з клумаком на спині (Олесь Гончар, II, 1959, 129).
КЛУМАК
Тлумачення слова