КЛОПОТА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням клопотати й клопотатися 1—3. — В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 237); Ніякі клопотання про Юрчика не врятували його (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 176); Завдяки клопотанню видатного вченого П. П. Семенова-Тян-Шанського Потанін, нарешті, дістав повне помилування (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 94).
За клопотанням кого, чого — завдяки чиїмсь проханням, старанням. Згадав [Павло], що в нього дома є теличка, яку йому дали в премію за клопотанням Дороша (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 209).
2. Писана заява, прохання про що-небудь, яке подають до офіційної установи.