КЛО́ПІТНО. Присл. до клопітний 1. Остапові чогось було трохи клопітно на душі Він трохи боявся жінки (Борис Грінченко, II, 1963, 456); В біологічному кабінеті нашого дитячого будинку імені Крупської зараз дуже шумно й клопітно (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 171); Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Іван Ле, В снопі.., 1960, 254).
КЛОПІТНО
Тлумачення слова