КЛЯ́УЗА, и, жін., розм. Те саме, що наклеп. [Бережний (з іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Яків Баш, Дніпр, зорі, 1953, 53); — Автор, мабуть, боїться, щоб йому кар’єру Сагайдак не зіпсував, от і написав таку кляузу, — зауважив Кужель (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 73).
КЛЯУЗА
Тлумачення слова