КЛІТЬ, і, жін.
1. Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами. Був дощ і осені злий спів, під вітром облітали рожі, коли на кліті я злетів у шахту темну і тривожну (Володимир Сосюра, I, 1957, 435); І начальники сказали: — Добрі нині наші справи, Раз у шахті Лобода! Ще хутчіше засвистіла На-гора з вугіллям кліть (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 75).
2. діал. Клітка (у 1 знач.). Під схвальний гомін розвированого натовпу вступив [хлопець] з гирлигою до хижака в його смердючу, стерв’ятницьку, кров’ю забризкану кліть (Олесь Гончар, II, 1959, 32).