КЛІСТИ́Р, у, чол., заст. Клізма. Їй клали.. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали (Іван Котляревський, I, 1952, 182); Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Юрій Смолич, II, 1958, 81).
КЛІСТИР
Тлумачення слова