КЛІ́НКЕР, чол., спец.
1. род. у. Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи; застосовується для вимощування шляхів, настилання підлоги в промислових будівлях і т. ін. По клінкеру дзвеніли ковані колеса важких возів (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 367).
2. род. у. Випалена до спікання цементна сировина у вигляді дуже твердих грудок; напівфабрикат для виробництва цементу. Клінкер розмелюють у тонкий сірувато-зелений порошок, який надходить у продаж під назвою силікатцементу (Загальна хімія, 1955, 453).
3. род. а. Вузький довгий човен для академічного спортивного веслування. Його увагу привернув клінкер, який наздоганяв яхту (В ім’я Вітчизни, 1954, 48).