КЛЕН, а, чол. Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами. Увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені (Марко Вовчок, I, 1955, 183); За закрутом, на горбочку, з-за великих пишних кленів виглянула біла церква (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 309); Вздовж дороги насаджують клени, Ряд за рядом, з села до села (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 96);
// род. у, збірн. Деревина цього дерева. Сосна, смерека, клен, липа… Все йде у виробництво (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 102).
КЛЕН
Тлумачення слова