КЛЕЙКИЙ

КЛЕЙКИ́Й, а, е. Який прилипає, липне. Молоді листочки її [вільхи] дуже клейкі (Лікарські рослини.., 1958, 177);
//  Який виділяє клей. І силосну башту побачили люди, і скирти з сіном, і голі дерева, що полискували клейкими бруньками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 454);
//  Який містить у собі клей. Клейка речовина.