КЛАВІКО́РДИ, ів, мн. (одн. клавікорд, а, чол.). Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (Нечуй-Левицький, I, 1956, 186); Маша теж мала навчитися музики.. Але в Косяровських не було клавікордів (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 60).
КЛАВІКОРДИ
Тлумачення слова