КЛАСИЦИЗМ

КЛАСИЦИ́ЗМ, у, чол. Напрям у європейській літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва та поезії стародавньої Греції, Риму й у дотримуванні системи суворих правил відтворення дійсності. Як син свого віку Котляревський не міг звільнитися від деяких положень класицизму. Так, у визнанні суспільної ролі літератури він стояв на ґрунті дидактизму (Радянське літературознавство, 6, 1957, 124); У своїй творчості К. Брюллов прямував від класицизму через романтизм до реалізму (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 33);
//  Один з основних архітектурних стилів XVII — початку XIX ст., який послідовно розвивав традиції архітектури античності й епохи Відродження. Друга половина XVIII ст. в розвитку архітектури [на Україні] характеризується впливом класицизму (Історія УРСР, I, 1953, 382).