КЛА́КЕ́Р, а, чол. У буржуазному театрі — особа, найнята для того, щоб гучними оплесками, вигуками або свистом створювати враження успіху чи призводити до провалу п’єси, артиста. [Маринка:] Я зараз підслухала, що клакери змовлялися шикати Марусі (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 447).
КЛАКЕР
Тлумачення слова