КЛАЦ, виг.
1. Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. — Вісім-п’ятнадцять, клац. Знімай мішки, — пише квиток Гнида старий (Андрій Головко, II, 1957, 30).
2. Уживається як присудок за знач. клацати, клацнути.
КЛАЦ
Тлумачення слова