КІ́ЗКА, и, жін. Зменш.-пестл. до коза 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Леся Українка, II, 1951, 127); * У порівняннях. Метнулась Харитя до мисника, легесенько, мов кізка, стрибнула на лаву (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 13).
КІЗКА
Тлумачення слова