КІ́ТКА, и, жін., розм. Те саме, що кішка 1. Зирк — аж то кітка нявчить з переляку (Павло Грабовський, I, 1959, 241); На призьбі коло Миколиної хати вигрівається кітка (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 25); * У порівняннях. — Чорт їх по голосі пізнає, коли обі пищать, як кітки (Іван Франко, III, 1950, 155).
КІТКА
Тлумачення слова