КІТЬ

КІТЬ, КІТЬ-КІТЬ, виг., дит. Уживається в знач. присудка за знач. котитися. Марина.. підносить ту іграшку до очей малого, повертає перед ним на всі боки або покотить по долівці. — Кіть-кіть! — забавляє (Панас Мирний, IV, 1955, 232); І знов щось гаряче по щоці — кіть-кіть… (Борис Грінченко, I, 1963, 275).