КІРАСИ́Р, а, чол., іст.
1. Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. Кірасир.. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на коні якийсь чужинець (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 89).
2. У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях — солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків. [Віталій Романович:] Може, краще було б іти вам [синам] в кірасири? (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 262).