КІ́ПТЯ́ВИЙ, а, е.
1. Який коптить. Є ще серед нас багато людей, які пам’ятають дерев’яні плуги й борони, згадують, як вечорами сиділи при кіптявому каганці (Радянська Україна, 15.X 1961, 2).
2. Покритий кіптем; закопчений. Зв’язковий обходить курінь, знаходить старий кіптявий чайник, який висить над вогнем, кипить (Юрій Яновський, IV, 1959, 249).