КІ́НВА, и, жін.
1. Великий дерев’яний кухоль. А трохи згодом Раби вечерю принесли І кінву доброго сикеру (Тарас Шевченко, II, 1953, 71); Кухарі.. ставлять.. по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах.. горілку, мед, пиво (Олекса Стороженко, I, 1957, 256).
2. діал. Відро. Молодичка кароока.. бігла з кінвами по воду (Словник Грінченка).
КІНВА́, и, жін., розм. Збірн. до кінь 1. Бач, скілько кінви пасеться (Словник Грінченка); Мимо проїжджають, сунуть кінвою війська (Олесь Гончар, III, 1959, 70).