КІ́ННИК, а, чол., розм., рідко. Те саме, що кіннотник; кавалерист. — Тоді.. близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 39).
КІННИК
Тлумачення слова