КІННО́ТНИК, а, чол. Кінний вояк; кавалерист. Розпустили гриви коні, їм немає впину. Мчать кіннотники червоні Битись за Вкраїну (Українські народні думи.., 1955, 499); А довгою дорогою їде загін кіннотників, співаючи пісню про прапори (Юрій Яновський, IV, 1959, 68).
КІННОТНИК
Тлумачення слова