КІ́ННО, присл., розм. На коні, верхи. Ті, що виходили піші, вертались кінно, на баских конях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78); [Долорес:] Як ви могли сюди прибути? [Д. Жуан:] Кінно, а потім пішки (Леся Українка, III, 1952, 339); Засліплене від люті панство кінно вдарило на козаків (Яків Качура, II, 1958, 418).
КІННО
Тлумачення слова