КІНЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); Трамвай, нарешті, обігнувши кільце, спинився на кінцевій зупинці (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 126).
2. Завершальний, остаточний. Поряд з врахуванням кінцевих результатів виробництва слід обов’язково враховувати особистий вклад кожного робітника в загальні результати (Радянська Україна, 13.VI 1962, 3);
// Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний. Кінцева мета.