КІМЕРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кімерієць, ійця, чол.; кімерійка, и, жін.). Найдавніше (за письмовими джерелами) населення північного Причорномор’я. На початку І тисячоліття до н. е. степові райони північного Причорномор’я заселяли племена кімерійців (Історія УРСР, I, 1953, 24); — Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати, — роздумливо мовить Брага. — Племена таврів чи хто? — І кімерійці жили, — уточнює професор. — Сучасники Гомера (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 273).
КІМЕРІЙЦІ
Тлумачення слова